Легенда про заснування села Річка

Легенда про заснування села Річка


Колись Карпатські гори були малозаселеними і вкриті густими пралісами. Тільки високими полонинами мандрували зі своїми отарами овець волоські пастухи. Предки сучасних верховинці жили тоді в низинній частині нашого краю. Але з часом люди шукали нові вільні землі, піднімалися все вище в гори, вирубували ліси, розорювали поля та засновували нові поселення.


Перша згадка про село Річка відноситься до далекого 1600 року. Тоді в документах згадується невелике поселення у північно-західній частині Мараморошського комітату, мешканці якого займалися землеробством та скотарством, випасаючи овець на полонині Боржава. В селі була збудована дерев'яна церква, в якій служили за східним обрядом.


Про заснування Річки збереглися давні перекази, які передавалися з покоління до покоління. Колись в Карпатах жили два брати - Річкай і Тюшкай. Вони не схотіли миритися з панською владою і пішли в опришки. Зібрали в лісах загін таких же відчайдухів і почали нападати на маєтки шляхти, королівських урядників та багатих купців. Здобуті гроші та коштовності ховали у печерах далеко в горах. Частину здобичі роздавали біднякам, допомагали вдовам та нужденним. Слава про хоробрих і справедливих опришків гриміла цілим Мараморошом, аж за Тису.


Але з часом брати одружилися і вирішили покинути небезпечне життя опришків. На здобуті грощі вони купили отару овець та реманент і рушили з сім'ями у пошуках вільної землі на Верховину, подалі від влади панів. Подолавши перевал Присліп, брати спустилися на північні схили Боржавської полонини. Тут в долинах двох гірських потічків, недалеко один від одного, збудували собі колиби, почали вирубувати та розчищати ділянки лісу під поля, сіяти овес та ячмінь. В лісі збирали гриби та ягоди. Овець відганяли на високі полонини, де пасли їх ціле літо, роблячи з овечого молока сир і вурду. З вовни жінки вміли ткати гарні гуні, які добре захищали від холоду та негоди в горах.


За кілька років Річкай і Тюшкай з сім'ями збудували собі добротні хати з дерева. До них стали приєднуватися і інші селяни, що шукали вільні землі на Верховині. Поступово виникли поряд два села, які назвали в честь братів - Річка та Тюшка. Нащадки опришків до наших днів живуть під Боржавою, газдують на полях і у лісі, пасуть вівці, роблять смачну бринзу та не забувають старовинного ремесла виготовлення гунь з овечої вовни.