ремесло


Виготовлення гуні тісно пов’язане з традиційним господарюванням у Карпатському регіоні. Сировиною для цього виробу слугує овеча вовна, яку зістригали з тварин навесні. Вовну сортували за якістю та кольором, потім пропарювали гарячою водою та ретельно промивали холодною. Після ретельної обробки вовну висушували.


Зазвичай період виробництва тканини для гуні припадав на зиму, коли жінки не були зайняті роботою в полі. Вовну розчісували на “щіті”, дерев'яній дошці з металевими зубцями. Потім пряли вовну на куделі, отримуючи грубу нитку. З неї на “кроснах”, дерев'яних ткацьких верстатах ткали тканину з довгим ворсом з одного боку. Кінцевим етапом виробництва є обробка тканини проточною водою у «валилі», спеціальному пристрої на річці чи гірському потічку.

Гуня має дуже архаїчний крій, її зшивали з двох прямокутних шматків, формуючи рукави та горловину. Горловину та розріз на грудях обробляли кольоровою тканиною та нитками.Зазвичай, гуню носять накинутою на плечі і зав’язаною на грудях довгими шнурками.

Найбільш були поширені гуні білого кольору, але зустрічаються і сірі та чорні. Різниться і довжина ворсу, і крій. Наприклад для пастухів, які випасають тварин на полонинах виготовляли так звані вічарськ гуні-коцовані. У них, до тканої основи доплітають довгі нитки, по яким стікають краплі дощу в негоду.


Виробництво гунь в Карпатах було традиційно домашнім ремеслом. Народні майстрині самостійно виробляли одяг з овечої вовни для власних потреб та сім'ї. В нас час таке виробництво зникло в більшості сіл регіону. Село Річка є зараз єдиним осередком виробництва гунь на Закарпатті і культурний маршрут “Шлях гуні” слугуватиме знайомству з цим давнім карпатським ремеслом.